Чужі вогні чужого міста
Уже не гріють руки.
Холодні пальці місять тісто
На печиво розлуки.
Запити спогадом, мов чаєм.
Сідлати вкотре коней.
На галас автострад мовчанням
Насупитись між брови.
Рубати, різати, колоти
За царство інших?!
Я не воюю у походах
Святих ідей рук грішних.
І більше не ходжу по стелях.
Ростуть мрії дрібніше.
Зім’ята цнота у постелях
Вола сирен гучніше.
Було усе. Усяк. Усяко.
Чужих доріг долоні.
Війна за небо небораків –
Обидва боки скроні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Встань Тарасе,й подивися
Які писаки розвелися!
Як "плюньдрують" рідну мову
Безталанні і без "Зову"! Комментарий автора: Не встане твій Тарас. Михайль Семенко його надійно закопав.
Свєта
2008-11-20 03:57:07
Ученику-2:
Почекайте, не кваптеся так швидко. Принаймі, у цьому вірші є що почитати. Перечитайте ще раз. Комментарий автора: Дякую вам, Світлано!
Сороколіт
2008-11-30 12:08:46
я теж колись, в часи юнацького пошуку і притаманного цьому віку ( це про себе "тоді")потягу до бунтарства прои всіх і вся, мислив так само. Мабуть, що й висловлювався так. Але виріс і зрозумів, що скільки б я не малював карикатур, люди самі по собі не міняються. І я можу висміювати їх скільки заманеться, але миру в серці не здобуду. І не пишу віршів "на зло", але пишу, "тому що".
З повагою, ще один учень Ісуса.
На Майдане - Людмила Солма Это в память драматичных дней киевского протеста.
Не была я там, потому как живу в Москве. Но, я там была все эти дни и ночи -потому как смотрела и слушала Дождь, подписчиком которого являюсь изначала.Смотрела сквозь слёзы, с болью сердца, с молитвой о вразумлении сторон - единой молитвой несгибаемого народного Майдана. И дай вам Боже мира и лада - благополучия братской суверенной Украине!
