Пів неба на порожній шлунок -
І знов занудить від нудьги.
Середньовічний облаштунок
Годиться лиш на вітряки.
Усе інакше. Мрії з болю
І радість з горя, небо з дна.
Усім байдуже. Нам з тобою
Частково теж уже. Однак.
Ще зо два цвяха не забито
В мазуту ночі й білість рук.
Життя ляльок під оксамитом
Розмірене, мов сонця стук
До шиби вранці крізь тенета
Задух, задум і засипань.
Усе пробачити – потреба
Дерев напровесні бажань.
І знову йти ловити колір
В коробки душ, немов жуки.
Пів неба на порожній шлунок
З’їдають вранці дітлахи.
Прочитано 3938 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 2,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ну не дуристика? Комментарий автора: Ні, Льова, не дурістіка!
Сороколіт
2008-11-30 11:53:40
Ні, Льова, не дуристика...
хоча й не по профілю сайту...
Просто Андрію потрібно виразити себе, а (можливо) й ніде...
(це була інформація для Льови)
Андрію, наші почуття і світосприйняття не в змозі до кінця ніхто зрозуміти, бо кожен дивиться на світ по-своєму, навіть якщо це діти одних батьків з одним вихованням.
Але зрілість полягає в тому, щоб поважати інших і сприймати їх разом з їхнім світоглядом (не означає погоджуватись). І цього не потрібно вимагати від інших. ЦЕ потрібно ДАВАТИ іншим. Прогсто зрозумій тих, хто, згідно з тематикою сайту очікує знайти щось собі рідне.
Не прошу підлаштовуватись під нас, але будь ласкавий поважай хід і наших думок, і наш світоглід, бо ж, як відомо, "в чужий монастир"..
З повагою, ще один учень Христа.
Проповеди : Доверие и закон. - Доверие Богу Статьи последние как комментарии. Не лучше ли понять в первых публикациях доверие и забыть за труд исследований, чтобы всё само открылось доверием Богу в природе нашей из-за приближения к Богу?
Который раз замышляю написать статью о всех плодах, что доверие предоставит, о всех тайнах, что откроет... Кто поймёт если не понял суть доверия? А, с другой стороны, зачем писать тому кто понял? Доверие открывает всё и без меня.
Проза : Та *церковь* (Часть 8. Нашел работу… ) - Сергей Сгибнев — Ты можешь себе представить? — Николай, словно впервые, переживал событие, что произошло уже несколько лет назад, — столько совпадений, ты можешь себе представить?
Смерть родственника — раз…
Главное, что я вновь понял — я не оставлен. Господь меня не бросил. Он простил мои грехи и Он вновь преподает мне Свои уроки.
