Я не дуже гарно вмію танцювати і, якщо знаходжусь десь на святі, де танцюють, я завжди захоплююсь тими людьми що вміють це гарно робити: їх легкістю, вправністю рухів. Все ж таки я танцюю, як вмію, бо, не уявляю як можна жити без танців. «Будьте як діти…» говорить Біблія, а діти майже завжди танцюють. Але, все ж таки, якщо усвідомити, то я танцюю, як багато інших людей, не тільки на вечірках. Колись я танцювала, коли бігла на побачення (майже завжди запізнювалася), це був танець, а не біг, бо я була така щаслива, коли танцювала назустріч своєму власному коханню. Звичайно, я танцювала на весіллі: це був танець з моїм нареченим, з яким я уже живу (і танцюю) 20 років, це різні танці: повільні та швидкі, дуже ніжні (у ліжку), інколи сумні (наповнені болю: життя не ідеальне), інколи грайливі (будьте як діти!). Згадую як колись танцювала, коли моя донечка була ще маленька, усі кругом радили: не таскай її на руках, вона ж важка, нехай не привикає до рук... А я носила її і танцювала (це був один з найкращих танців! Зараз вона теж танцює, інколи для мами, така вже велика, самостійна…
Що я зараз роблю?.. Продовжую танцювати: кожного ранку коли виходжу з дому одягаю навушники, включаю музику і йду на роботу, під швидку музику я йду швидко, під повільну – повільно, так треба, бо це мій танець! Інколи я ще наспівую, інколи підтанцьовую ( надіюсь, непомітно) коли їду в метро, я танцюю для Господа, який мені дав життя, створив мене такою гарною, створив таким гарним цей світу у якому я танцюю і буду продовжувати танцювати, поки жива.
Ще щось хотіла сказати… Танцюйте!!! Зі своїми рідними, коханими, танцюйте навіть коли самі, і ви побачите, що до вас будуть приєднуватись інші, бо ніщо так не приваблює, як щастя, любов, краса у танці. Танцюйте: життя коротке… і воно варте того, щоб танцювати!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 6311 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
